Фільм «Вільні люди», мої враження

Першого грудня я відвідав показ повнометражного документального фільму «Вільні люди» режисера Ганни Яровенко. Як на мене, це один з небагатьох по-справжньому якісних фільмів, що вийшли за цей рік.
Фільм про кобзарів та лірників. Як сказано в анотації:

«Архіваріус  Тарас  Компаніченко та художник-реставратор Ярема Шевчук з Києва, директор видавничого агентства Андрій Ляшук  з  м.Рівне, дяк Ярослав Крисько та викладач Тарас Дороцький зі Львова, пройшлися зі своїми  старосвітськими інструментами по черкаських та полтавських  селах  Легедзине,  Танське,  Косенівка,  Крячківка,  співаючи  і  спілкуючись з різними верствами населення, намагаючись донести до душі кожного давні українські традиції».

Але насправді це зовсім не про кобзарів. Фільм відзнято у вересні-жовтні-листопаді 2013 року. Оманливий спокій перед бурею. Ми бачимо картину нашого суспільства перед тим безмірним випробуванням, через яке пройшла Україна в наступні місяці. Як вплив різних шарів культури конвертується в погляди і в дії людей. І в цьому закарбованому на плівці недалекому минулому чітко видно, як зростали ті паростки ненависті, що зараз дають криваві плоди.
Та споконвічне прагнення до волі, яке глибоко вкорінене в народній культурі, нікуди не зникло. І на наших очах воно знову запалює людей, які ще не знають, що незабаром стануть в смертельний бій за майбутнє України.

Раджу до перегляду.